2012-03-12

Якщо із переконанням плисти життєвим морем, виринеш там, де треба

Інститут Євро-Атлантичного співробітництва разом із Центром політологічних досліджень та Клубом Молодих дипломатів України продовжують публікувати кращі есе студентів на тему “Свобода, демократія та європейський вибір. Уроки Вацлава Гавела для України”.

«Надія – це не переконання в тому, що все буде добре, а впевненість у тому, що щось має сенс, не залежно від того, як воно виходить» - це одна із найвідоміших цитат Вацлава Гавела. 

Якщо проглядати сьогодні його життя як книгу, то видається, що саме та цитата і була його життєвим девізом та ідеєю, яку автор прагнув донести крізь кожен епізод цього життєвого роману. Вірити у те, що робиш, і врешті-решт у довжелезному темному тунелі з’являться перші промені світла. Народившись у заможній чеській родині, члени якої перетворили Прагу із середньовічного міста в активний модерний європейський центр (дід Гавела збудував палац Луцерна, навколо якого пізніше вирувало чеське мистецьке життя), Гавлові довелося пережити часи, коли всі матеріальні статки його родини зникли, проте, залишилися надія, талант, бажання розвиватися і боротися.

Майже через п'ятнадцять років після того як Чехія звільнилася від влади комуністичного режиму, Вацлав Гавел, виступаючи у бібліотеці Конгресу США, цьому чине найбільшому на планеті сховищі задокументованих думок, ще раз підкреслює силу слова. Для того щоб показати світові, що «король все-таки голий», потрібно довести, що «сказане – це не пустий звук». Він звертається до ролі інтелектуалів у суспільстві – людей, які мають певний моральний авторитет; а тим, хто хоче щось змінити, як можливий варіант поступу, пропонує працювати, для того щоб слова ставали силою, а не просто залишалися реченнями на папері.

Думаючи про Україну, мені видається слушним згадати Ініціативу Першого Грудня – коло українських інтелектуалів та суспільних діячів, які об’єдналися для того, аби творити зміни у суспільстві, не опираючись на власні матеріальні бажання, а на моральні цінності. Саме спільність цінностей – ось чого бракує Україні і це підтверджують навіть соціологи. Дехто вважає, що об’єднавчим фактором має бути релігія, але якщо брати тут за приклад Чехію, то все якраз навпаки. Чехи, на відміну від поляків, малорелігійні, проте це доповнюється високою свободою індивіда. Мати силу не ставити між овочів плакат «Робітники усіх країн єднайтеся!», як це змушений був робити садівник, герой гавлівського есею «Сила безсилих». Він зможе протистояти цьому тільки тоді, коли усвідомить власну свободу. Звісно, для цього йому потрібна підтримка ззовні, звідкись поза тим режимом, у якому він живе і тому Гавел так багато наголошував на допомозі у розвиткові вільного слова, що жевріло у тоталітарних чи авторитарних країнах, та на допомозі країнам із перехідними режимами. Однією із найбільших його заслуг як президента можна вважати вступ Чехії до ЄС, тому він, як ніхто інший, знав наскільки важливою була така підтримка.

Дружнє плече ЄС як повітря необхідне для України зараз, і можна навіть говорити, що цієї підтримки достатньо, тільки от ми не можемо ніяк звільнитися від внутрішньої неволі, для того щоб оцінити власні переваги та повністю застосувати їх. Можливо, це звучатиме трохи пафосно, але українцям треба зрозуміти, що самі ми є творцями власної волі. Треба вірити, що кожен зроблений крок, попри його тимчасову вдалість чи невдалість – це лише малесенький відрізок на довгому шляху у пошуках світла. «Любов та правда переможе брехню та ненависть» - саме цією фразою закінчується спектакль та вистава з однойменною назвою «Відхід» Вацлава Гавела. У фільмі її говорить сам Гавел, який на кілька хвилин виринає з води. І не даремно, адже якщо із таким переконанням плисти життєвим морем, то обов’язково виринеш там, де треба. Хороший дороговказ усім, хто хоче щось змінювати сьогодні.

Автор: Ольга Ворожбит