2012-03-06

Як вийти зі стану Абсурдистану? - уроки від Гавела

Інститут Євро-Атлантичного співробітництва разом із Центром політологічних досліджень та Клубом Молодих дипломатів України продовжують публікувати кращі есе студентів на тему  “Свобода, демократія та європейський вибір. Уроки Вацлава Гавела для України”.

Термін «демократія» і її уроки для України стали важливими, мабуть, починаючи з 1991 року – року прийняття незалежності, а також у 2004 році – під час особливо важливого часу повалення попереднього політичного режиму і пошук нового, істинного, як здавалось більшій частині українців.

Вважаю першим кроком побудови демократичного ладу в країні – блискуча і ефективна діяльність судової гілки. Характеризуючи всю судову діяльність для мене важко оцінити всю судову систему України, тому що я не є активним учасником цієї гілки влади. Але, покладаючись на мене, як на звичайного громадянина України, то  я можу виділити, що, по-перше, створення інтернет-доступу до всіх видів судів, а також Єдиний реєстр судових справ, наближує не приближену особу до судової системи в Україні, що може допомогти у вирішенні власних справ або допомогти іншим, по-друге, вважаю важливим для судової гілки перш за все відкритість до свої громадян. На мою думку, в середньому хоча б раз  у своєму житті кожен стикався з судом в тій чи іншій справі, і розумів всі тонкощі цієї нелегкої справи.
                
Мені здається, прийняття юридично правильних законів, недопущення замішання в корупційних справ суддів, спільна кропітка праця всіх гілок заразом призведе до вірного функціонування судової системи в нашій країні.
                
Аналізуючи всю багатогранність і широкомасштабність написаного матеріалу, хотілось би розглянути слово «Абсурдистан», яке у своїх творах Вацлав Гавел часто використовував – іронічну назву для країни, в якій абсурдні речі стали нормою, особливо в політиці та уряді.
                
Це слово показує всю повноту і охоплення на рівні цілої держави. Прикро визнати, але в багатьох країнах, а також і не оминуло Україну згідно Індексу сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index) наша країна знаходиться на 152 місці з 182 можливих, або 2,4 бала з 10 (чим ближче до 1 – тим корумпованіша країна). На мою думку, саме корупція є найбільш абсурдною  і нелогічною характеристикою, якщо це можна так назвати,  розвиваючих країн. Зрозуміло, що не існує ідеальних, утопічних країн, бо навіть у Новій Зеландії, яка очолює даний рейтинг, індекс складає 9,5 з 10. Але незрозуміло, чому, з розвитком податкової системи, її покращенням, відносною відмовою тих, хто дає хабар и таке інше – вона не зникає. І як така відносна, не документована, з одного боку «тіньова», але з другого – відноситься до всіх гілок влади, може існувати?!
                
Я вважаю, що найперше потрібно демонтувати в моїй державі – це корупція. Вона, як та клята змія, не дає розвиватися галузям економіки, заважає дітям ходити в школу, лікуватися людям і просто насолоджуватися природою – і взагалі затримує розвиток країни, наче швидко- і довго плинна бактерія.  


Тому, підводячи короткий підсумок моєму есе, хочеться сказати, що вищерозглянута проблема є далеко не останньою у довгому списку праці життя Вацлава Гавела. Його професіоналізм, досвід і жага до справедливості змушує пишатися, прагнути до змін якнайкраще і завжди пам’ятати. Світла пам'ять…

Автор: Ильченко Алина