2012-01-24

Україні потрібен свій Вацлав Гавел

Центр політологічних досліджень публікує чергове есе на тему "Свобода, демократія та європейський вибір: уроки Вацлава Гавела для України”.

Свобода і демократія. Два взаємозалежних поняття, які ми звикли чути щодня, але відвикли бачити в реальності. Тим складніше нам, українцям, ув’язати ці два поняття з європейським вибором. Адже не маючи свободи, неможливо мати вибору, а не маючи демократії, неможливо приєднатися до Європи.

Але відтворити в житті всі три поняття, змусити їх працювати в одній упряжці на досягнення єдиної мети – добробуту суспільства – не є таким вже нереальним завданням. Це довів Вацлав Гавел, останній президент Чехословаччини і перший президент Чехії, який до кінця свого життя відстоював демократичні цінності.

Збираючи мозаїку відгуків про Вацлава Гавела, я поступово почала отримувати картинку класичної життєвої гри, наче за Шекспіром. Гавел грав по-різному. Блискуче – на сцені, хоча й як автор, чесно - в повсякденному житті, не за правилами - в політиці. Чому не за правилами? Тому що, за словами самого Гавела, якщо людина не хоче «порушити "правила гри", ризикуючи тим самим втратити своє благополуччя й безпеку», вона формує панораму, яка «повідомляє їй про те, що роблять всі інші, і вказує, що й вона повинна робити». Сам він неодноразово порушував правила на шляху до подолання комунізму, залишаючись вірним принципам свободи.

Перечитуючи нотатки Гавела про пост-комуністичну систему, я наче відчула себе в серці самої України, на багатолюдному Хрещатику, де кожної хвилини майнують юрби народу. Проте кожен з цих мільйонів перехожих ще від народження втратив віру в  силу індивідуальних дій, в те, що саме він є володарем долі.  Це «недемократична демократія» за Гавелом.

 Абсолютно справедливо можна підложити уявлення першого президента Чехії про моральний аспект політики на сучасні реалії української політичної арени. Він зазначав небезпеку демократії, позбавленої ​​цінностей і зведеної до конкуренції політичних партій, що мають "гарантовані" рішення на всі випадки життя. Брехня або так звана ілюзія демократії призводить до глибокої моральної кризи суспільства. Ось як це можна прослідити в Україні:  спроби реформування таких проблемних сфер суспільного життя, як охорона здоров’я, освіта, держуправління наштовхуються на каміння корупційних механізмів, олігархічні структури в уряді вже давно вважаються відповідними для отримання місць в уряді.

Єдину можливість уникнути життя в брехні Вацлав Гавел вбачає в альтернативі: «її сила полягає не в "фізичному" аспекті, а в "світлі", яким вона висвітлює основи цієї системи, у світлі, що падає на її хиткий фундамент». Саме така альтернатива в Україні з кожним днем все більше перетворюється на марево, коли останні проміння її світла зникають на сторінках вітчизняної преси і затухають в кадрах сюжетів теленовин.

Уроки Вацлава Гавела для України можна знайти не тільки в його загальних творах, але й в прямому посланні  минулого року, у статті під назвою «Україна заблукала». Так, видатний політик відзначає, що Україна має два шляхи – авторитаризм або демократія. Свобода слова, зборів та преси все більше підпадають під тиск правлячої верхівки, яка, в свою чергу, уявляє собою олігархічні угрупування; ув’язнення лідера опозиції та зникнення опозиційних поглядів з телеекранів; корупція у владних структурах та захоплення головних структур економіки держави і ЗМІ єдиною купкою людей. Все це, звичайно, не сприяє наближенню України до ЄС.

«Я хочу рекомендувати, щоб ви сказали ТАК на референдумі щодо членства в ЄС. Ваше «так» означає «ні» людям які хочуть повернути сюди нікчемну політику і погану економіку», - цими словами Гавел в 2003-му році закликав чехів стати частиною Євросоюзу. Його громадянська політика швидко перетворила чеську соціалістичну державу в країну свободи і сталої демократії. Так само й Україні для того, щоб перетворитися з Абсурдістану на європейську державу, не вистачає перемоги вільного розуму і вільного слова над державною брехнею. Україні не вистачає свого Вацлава Гавела.


Автор: Олена Половина